Як консервативне лікування застосовуються різні лікарські препарати, що сприяють зміцненню стінок судин, розсмоктуванню крововиливів, жирових та білкових відкладень у сітківці, що покращують обмін речовин та кровопостачання ока. Однак, як показує практика, численні медикаментозні засоби не можуть зупинити прогресування захворювання та повинні застосовуватися як допоміжні заходи.
Одним із методів лікування діабетичної ретинопатії є лазеркоагуляція сітківки. Лазерному впливу піддаються зони новоутворених судин і набряку сітківки: руйнуються судини з підвищеною проникністю стіни, тобто. “вимикаються” зони, в яких не функціонують капіляри і накопичуються шкідливі (токсичні) речовини. У разі необхідності проводяться повторні курси лікування, тому дуже важливим є постійне спостереження офтальмолога.

На ранніх стадіях захворювання вчасно проведена лазерна коагуляція досить ефективна, але найчастіше вона запобігає катастрофі лише на якийсь час: ретинопатія продовжує прогресувати, адже залишається ґрунт для неї – цукровий діабет – і після кількох курсів лазерної та розсмоктуючої терапії для хворого стає очевидною невідворотність лиха. У разі доцільно проведення хірургічного лікування.

Хірургічне лікування хворих на цукровий діабет потребує особливого підходу, оскільки загоєння тканин йде значно гірше та повільніше через порушення всіх видів обміну. Важливо також враховувати особливості захворювання в цілому, а не лікувати якесь одне з ускладнень цукрового діабету, щоб по можливості зупинити прогресування захворювання та запобігти розвитку важких ускладнень.

Вітректомія («вітреум» – склоподібне тіло; «ектомія» – видалення) – це хірургічна операція, мета якої – видалення зміненого склоподібного тіла та проліферативної тканини з поверхні сітківки для усунення її натягу та відшарування. Фахівці, які проводять такі операції, є вітреоретиналіними хірургами.

Найчастіше операція проводиться під місцевою анестезією, лише у деяких випадках під загальною. У склері очного яблука робиться три маленькі проколи, через які мініатюрним інструментом видаляється склоподібне тіло і кров, сітківка «очищається» від рубців, після чого в потрібних місцях судини припікаються лазером. У деяких випадках віддалене склоподібне тіло замінюється фізіологічним розчином. В інших вводиться перфторорганічна сполука (ПФОС). Тактика визначається суто індивідуально.
В особливо важких випадках процес утворення рубців може торкатися і внутрішніх шарів сітківки, тому, коли з поверхні сітчастої оболонки видалена вся рубцева тканина, в порожнину ока доводиться вводити силікон.

У деяких випадках можливе проведення операції у два етапи. Тобто. спочатку вводиться всередину ока ПФОС, а через тиждень-два силікон.
У кожному окремому випадку тактика лікування вибирається індивідуально.

На жаль, незважаючи на те, що практично у всіх обласних містах є офтальмологічні центри, які професійно займаються лікуванням пацієнтів з діабетом, багато хворих все одно продовжують звертатися пізно, із запущеними формами діабетичної ретинопатії. Як правило, у таких пацієнтів вже спостерігається поєднання ускладнень у вигляді тракційного відшарування сітківки, глаукоми та катаракти, тоді лікарям доводиться одномоментно виконувати різні хірургічні операції, щоб досягти максимально можливого результату.

З причин, описаним вище, до операції який завжди вдається оцінити стан сітківки і зорового нерва, яких у кінцевому результаті залежить результат операції. Тому операція часто є останнім шансом відновити зір, а в ряді випадків проводиться як спроба стабілізувати захворювання та зберегти ті зорові функції, які ще залишилися. Звичайно, як за будь-якого хірургічного втручання, існує певний ризик ускладнень аж до втрати ока в особливо тяжких випадках. Пацієнт повинен серйозно оцінювати надану лікарем інформацію про перспективи хірургічного лікування та у разі рішення оперуватися дати письмову згоду на операцію.

Для збереження результатів операції велике значення має компенсація діабету та суворий контроль за рівнем цукру в крові. Необхідно також періодичне підтримуюче консервативне лікування для зміцнення судин, поліпшення кровообігу та нормалізації обміну речовин.